Ірина Мороз

))
І не кажіть((
Знаєте, у мене є альтернатива! )) Можна не відправляти листи у конверті (таким чином зекономити ті самі 2 гривні), а обмінюватись ними! )) Але це спрацьовуватиме тільки тоді, коли люди живуть в одному місті… //
Про есемески я мовчу, бо вони вже давно віджили своє))) А щодо e-mail, то це на даний час найбільш вигідний і оптимальний варіант. Як на мене, доля інтриги тут теж є…

Ще б пак! ;) Гадаю, потрібно повертати такі традиції — писали якісь оригінальні послання, хоча б на мило)))
А потім вже й на папері)))

І це правда)) Мабуть, у кожного знайдеться декілька записів, які доступними є лише для нього…

Знаєте, я не без тривоги ставлюсь до того, щоб викидати книжки… Навіть категорично проти цього! У мене вдома чимала бібліотека і, повірте, жодна книга не є зайвою. Розлучатись із деякими з них ( адже є непотрібні, ті, які вже ніхто не читає, які втратили свою значимість, переставляються з місця на місце, з полички на поличку...), не так вже й просто.

В жодному разі не заперечую ролі книжки! Оскільки, приблизно так само, як і Ви, люблю книжки і люблю читати їх))

"Є гірші злочини, ніж спалювати книги… Наприклад — не читати їх." © Рей Бредбері

Ов, спасибі за інформацію! ))

заздрю мовчки! )) Теж хотілося б там побувати))

О_о
:) Дякую, Рома! Приємно це чути від тебе!
Авжеж, надрукую — жити ж то хочеться: Р ))

Гарні фоти! Видно чудовим було святкове дійство!!! ))

Дякую! :)
Отож, цілком згідна з Вами!

Усе залежить від нашого налаштування. По суті, сесія — це ніщо інше як приємне спілкування студента і викладача. Безперечно, якщо іти на іспит у боязні, коли в одногрупників тресуться руки, частина плаче, а решта обмінюється шпорами, і водночас всі кричать, що нічого не знають, то святом тут і не пахне. Але це їхнє налаштування, їхнє бачення, це такий шаблон, коли одне слово «екзамен» впливає геть на фізіологічні процеси.//

Я не скажу, що для мене сесія проходить максимально легко, але принаймні я стараюсь не допускати, щоб вона була першопричиною стресу…

Сміливо!
Як мене, зараз боротися із інтернет-залежністю непросто, адже для того, щоб почати «лікування», потрібно насамперед визнати, що ти «хворий»… А зараз кожен годинами, а то й днями сидить в тому самому контакті і на будь-які докори каже :" Що?! Ні, це не залежність"!, і в той же момент правою рукою клацає мишкою, а у лівій тримає бутерброд… )))

«життя, складене у стіл» чи у шухляду…
Дуже важливо, щоб отримувач цінував їх…
… щоб листи ніколи не були «непроханими».

не то слово! ;) Я обожнюю отримувати якісь «писульки»… Та багато хто зараз вважає це не модним((

Воно то так, але Ви ж не наосліп виставляєте їм оцінки))) Скажімо, весь семестр Ви викладали у них, бачили як хто працює, як ставляться до вашого предмета і хто на що здатен)) Відповідно, коли приходить час сесії, потрібно дати об'єктивну оцінку! Хороший студент на іспит іде, як на свято! А ще, якщо до хорошого або ж улюбленого викладача — й поготів!!! ))

Спасибі, Нюта!:)
Знаю! Коельо пише, що якщо чогось дуже сильно хотіти, мріяти, то обов'язково це стане реальністю)))
Ем… ну я звісно, трішки забігаю наперед, пишучи такі листи, але це так… якось так неординарно, цікаво і зворушливо! Люблю таке!

Дякую! :)
Я рада, що він викликає такі емоції… це приємно! ))

:)
якщо потрібно буде, будьте добрі, зробіть здивований вираз обличчя — «О_о» — )))

Люблю читати ваші вірші, Наталю! Побільше їх виставляйте!

Це чудово, що Ви, Тодаре, із таким захопленням говорите про леції: «Проводити, грати, ловити кайф…» Без сумніву, у такому випадку студенти любитимуть не лише ваші пари, а й предмет, який ви викладаєте. Максимально демонструючи свою небайдужість до того, що ви робите, ви сприяєте зацікавленню студентів і пробуджуєте у них інтерес до вивчення необхідного матеріалу! Як на мене, важливою є взаємоповага студента і викладача, коли кожен знає, що він тут робить! Та студенти, як і викладачі, бувають різними. І часто не знаєш, із чим можна стикнутись, пішовши назустріч тому чи іншому))
Хоча особисто я ЗА товариські стосунки між студентом і викладачем))