Зустріч з минулим

Якось, хоча б раз, ми обов’язково зустрінемось. Ненароком, ненавмисне, я, проходячи нашою вуличкою, зовсім несподівано для себе наступлю тобі на ногу. Ти розсердишся, а я підніму очі й побачу тебе – своє минуле. Ми присядемо десь подалі від натовпу, прямісінько на опале осіннє листя, і я забуду про все на світі…
  • Привіт! Ти, як і завжди, в потертих джинсах, яскравому рожевому піджаку і, звісно, зелений шарф… куди ж без нього?!

  • Це точно! Ти ж знаєш, я люблю зручність, та, судячи по тобі, згодом перегляну свої погляди щодо стилю і заміню зручні кросівки на підбори, яскраві піджаки – на ділові класичні блузи…

  • Еге ж, ти багато в чому змінишся, подорослішаєш.

  • Хм… Скажи, а ти досі пишеш то правою, то лівою рукою, любиш осінь, закохана у ранки, не їж після шостої, вгадуєш знаки зодіаку людей ще до того, як дізнаєшся дату їхнього народження, пишеш пісні (а потім усі довго просять тебе, щоб ти заграла їх на гітарі), малюєш сердечка у зошитах і не збираєшся змінювати прізвище за жодних обставин?!

  • А твоїй цікавості, безперечно, немає меж – впізнаю себе! На жаль, я не маю права тобі що-небудь розповідати (це для твого ж і, відповідно, мого, блага), адже, дізнаючись про щось із майбутнього, ти можеш змінити усю історію і не лише свою.


  • То, можливо,  це на краще?! Ти розповіси мені, яких помилок не допускати, з чим бути обережною, чого уникати  і…

  • Моя люба, кожна помилка – це досвід. Ти повинна пройти цей шлях. Скажу тобі єдине: ти залишатимешся оптимісткою і це тобі багато в чому допомагатиме, ти не шкодуватимеш ні про що, адже сьогодні я, тобто Ти, щаслива! Хіба цього мало?!

  • Мене це тішить! Та кому, як не тобі зрозуміти, скільки у мене зараз мрій, хвилювань, надій, сподівань, а попереду – цілковита невизначеність, — розгублено скаже минуле і запропонує прогулятись містом.


Ми двічі обійдемо його, побуваємо у всіх закутках і провулках, намагаючись знайти нас там, де давно вже немає.
Минуле залишить мені на пам’ять свій шарф, а я заберу його сонячні окуляри, які аж ніяк тепер не личитимуть мені. Ми зробимо на згадку ще одне смішне фото. А потім будемо пити найчорнішу у світі каву і вголос міркуватимемо про сенс життя, погоду, неземні цивілізації. Будемо продовжувати один за одного речення.
І знову я відчую себе маленькою бешкетницею, та це зовсім неважливо, адже в цей день я буду не самотньою, а удвох із своїм минулим…
  • Ти лиш ніколи не сумнівайся у собі і обов’язково досягнеш мети! Будь обережною із бажаннями, адже вони можуть бути шокованими твоїми можливостями, — сказала я на прощання минулому, яке вже поволі розчинялось у повітрі, повертаючись у свій світ, додому…

8 коментарів

Сусанна Бугай
Зачепило… дякую, що даєш змогу прочитати свої думки у твоїх блогах!
Ірина Мороз
:) *тішуся*
Неймовірно приємно, коли цим думкам дають таку оцінку;)
Спасибі!
Віталія Козменко
просто гарно й зворушливо
Ірина Мороз
Дякую, Віталія! ;)
Анна Пелех
Сподобалось, молодець, дівчино)
Ірина Мороз
Спасибі, Анно! Мені приємно;)
Надія Григоренко
Це щось із рангу «вони завжди повертаються»?
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте