Про листи

Блоґ: Ірина Мороз

Читати кожне слово написане тобою – це наче безперестанку їсти шоколад…
Мовчки інтонаційно виводити звуки – так мрія стає реальністю…
Інтуїтивно продовжувати кожну «трикрапку» — завмирати…
Уявляти, як ти вголос вимовляєш усе те, що пишеш й цілувати кожен порух твоїх губ – марення…
Згортати лист у трубочку, прикладати до ока, відчиняти вікно і дивитись в небо – слідкувати за тобою…
Поцілувавши ледь не кожну літеру, покласти лист в конверт, конверт – в коробку, мрію – під замок, ключ проковтнути, а тебе забути – фантастика!

5 коментарів

Які почуття! Тим, хто не має коханої людини із такими почуттями, мало би бути заздрісно! Але так дійсно МАЄ БУТИ!!!

Згідна! Дуже важливо цінувати таку кохану людину і дорожити нею, бо, буває, такі високі істини ми усвідомлюємо надто пізно!

Потрібно говорити про свої почуття! ))

Але якщо часто про це казати, то колись це стане для цієї людини буденністю, і вона перестане помічати позитивність висловлення почуттів. Як вважаєш?

Альберт, не можу не погодитись! Мабуть, потрібно мати якусь "інтригуючу міру")))
Гадаю, річ не у висловленнях, адже можна говорити про почуття вчинками, поглядом, дотиком, усмішкою! Ми самі повинні працювати над різноманітністю і багатогранністю нашого життя, тоді воно ніколи не буде буденним! ;)

мова ж про любов а не про маніпуляції і хитрощі, які рекомендують дурацькі жіночі журнали? Альберте, ви ж уже дорослий ;)))